Спасибі, Вседержителю, за сніг,
За горлицю, що на вербі воркує.
З яких вона прилинула доріг?
Мо`, аж від Тебе… Шепіт мій почує.
Освячені прозористі слова
Червоним інеєм на ґрати ляжуть,
А муза з палахкого рукава
Сріблясті перли висипле на сажу.
Спасибі, Триєдиний, за журу,
За промені розрадоньки – від мами,
За те, що залицявся вірний друг,
А недруги змаліли – цятки в рамі,
За намистиння сміху – з кришталю,
За те, що шиби й очі уціліли,
За те, що серед мінусів є плюс.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Выдавая себя за Бога - Николай Николаевич «Да не обольстит вас никто никак: [ибо день тот не] [придет], доколе не придет прежде отступление и не откроется человек греха, сын погибели, противящийся и превозносящийся выше всего, называемого Богом или святынею, так что в храме Божием сядет он, как Бог, выдавая себя за Бога». (2Фесс.2:3-4)
