Усі, хто жив у місті Назареті
Не знали, що насправді відбувалось…
А було так: минала влада ночі,
Старе проходило, спасіння наближалось,
Темрява відступала перед Світлом,
Світанок розквітав, співали зорі,
Коли лунало: «Радуйся, Маріє!»
Вона ж відповіла на все почуте
Смиренним «Так!» Покора світ змінила…
Це був початок нової епохи,
Початок чуда… Таємниця перша.
Таємниця друга: Відвідини святої Єлизавети.
Матір Господня, шлях чималий подолавши,
В місто прийшла, де був Її родички дім.
І увійшовши, радо вітала стареньку.
Та ж до Марії мовила дивні слова:
«Благословенна Ти між жінками, Маріє!
Благословенний плід лона святого Твого!
Тільки-но я привітання від Тебе почула,
Радо здригнулось у лоні моєму дитя.
Благословенна є Та, що повірила Богу!
Сповнить Господь те, що колись обіцяв!
Радість наповнила серце Марії і пісня прослави
З уст непорочної Діви, наче струмок, полилась:
«Господа нині душа величає і хвалить!
Дух мій радіє у Бозі, Спасі моїм!
Зглянувся Він на покору слугині своєї,
Буду блаженною я для усіх поколінь!
Чудо велике вчинив Всемогутній мені і народу,
Він милостивий і добрий до тих хто боїться Його!»
Так говорила Марія, возносячи Богу подяку,
Так відбулася зустріч щасливих жінок .
Таємниця третя: Різдво.
Нині радість стала
В небі зірка ясна…
Народилось немовля
І лежить у яслах.
Бог прийшов на Землю,
Сповнив людства мрії
І над ним схилились
Йосип та Марія.
Стане Добрим Пастирем
Для овець заслаблих,
Хлібом для голодних
Джерелом – для спраглих.
Приведе до себе
Хворих та недужих
І запалить віру
У серцях байдужих.
Подарує нам життя
В Новому Завіті…
Таємниця третя…
Нині радість в світі!
Радуйся, Маріє,
Благодаті повна!
Нині Бог всю Землю
Радістю наповнив!
Таємниця четверта: Стрітення
Коли принесли Ісуса батьки у храм за законом,
Зустріли там старця-пророка, звався він Симеоном.
Зрадів старенький сердечно, побачивши Боже Дитятко,
І мовив, з рук материнських приймаючи немовлятко:
«Нині Ти відпускаєш раба свого з миром, Боже!
Нарешті прийшов Спаситель, що в бідах нам допоможе.
Бачили мої очі Ізраїля порятунок,
Для незліченних народів Світла Твого дарунок!».
Благословив він батька, а благословляючи Мати,
Мовив до неї: «Готуйся, бо будеш тяжко страждати.
Зброя гострого болю душу твою прошиє…».
І повернув обережно Ісуса до рук Марії…
Таємниця п’ята: Віднайдення Ісуса у Храмі.
Він знайшовся у Храмі, де розмову зі старцями вів,
«Сину, що ти зробив?» - запитала стурбована Мати –
«Ми так довго шукали …» А Хлопчик на це відповів:
«Я – при справах Отця. І навіщо було вам шукати"?
Так сказав і замовк, бо не міг розповісти всього,
Мав смиренно ховати Божественне Світло в темряві.
Щоб зростати в покорі, чекаючи часу Свого,
І готуючись жити, померти й воскреснути в славі…
А Марія згадала про дивні події Різдва:
Зірку, пастирів, ясла… Спів ангелів, з неба почутий…
Й зберігала у серці промовлені Сином слова,
Таємницю правдиву, яка ще відкриється людям.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Кухня Мироздания… (Это просто - наша работа) - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Как нашей Пищей являются – Физические Тела Низших Животных…, кои Мы Никак Не Уподобляем Своему Образу и Подобию, а посему Поглощаем Их без Зазрения Совести и Раскаяния в Содеянном (или Попустительствующим) Нами…
Так же и Пищей Создателя являются – Наши Духовные Тела…, кои Представляют Собой Мельчайшие Клеточки Вселенского Организма Творца…
В Своё Время Все Души-Закуски Попадут в Подобающее только Им Одним – Место…
…Кто-то на Стол Создателя (Званные, Избранные на Пиру Бога)…
…Кто-то в погреб для Выдержки и Хранения (Ожидания своего Часа)…
…а кто-то на переработку и переделку Сознания (Уничтожение, Тронутой Плесенью Порока Личностной Основы)…
Слишком Многие Негативные Сущности Мироздания Пытаются полакомиться Человеческими Душами, ибо Паразитируют на Них, хотя и Не Принадлежат (Никак Не Относятся) к Нашему Миру…, а посему Не Имеют Законного Права на Сбор Семян, ими Не Сеяных…, но Алчно Желаемых…
В том чтобы Не дать Им эту Возможность, состоит Часть Нашего ОбщеПланетарного Долга…
Светлым Достойным (Духовно Живым) - Светит Мечта Рая…
Некоторым из Них… Место Рядом с Творцом… за Его Столом Сознания и Бытия…
Тёмных Недостойных (Духовно Мёртвых) – Как голодный Пёс, Жаждущий хоть Кости от Духовной Плоти… Ожидает Ад… (Разрывание-Растаскивание) Духовной Плоти Иномерными Падальщиками…
Нас же Самих, Ни на Мгновение Не Покидает Бесконечная Работа по Отбору, Сортировке, Сопровождению и Защите Добрых Зёрен Вселенского Посева… от Ненасытной Своры, Стремящейся Любыми Путями Заполнить Свою Вечно Зияющую Духовную Пустоту (Утробу)… и затем, Войти в Наш Земной и без Того уже Несчастно-Несправедливый и Несовершенно-Разумный Мир…
Но, сия Утроба - Бесконечна и Никогда Не Сможет Насытиться… Индивидуальными Душами, кои Она Беспощадно Превращает из Великого Вечного Творения Вселенской Мечты – во Временное Безликое Месиво Питательного Бульона Хаоса и Деградации…, Распада и Тления…
Различие Качеств Человеческих Сознаний Порождает Различие Их Человеческих Судеб…, Закусок…
…Меньшая Часть из которых – будет плотоядно съедена Создателем… и Продолжит Свой Дальнейший Жизненный Путь уже в Составе Его Вселенского Организма…
…Большая Часть будет – Безжалостно Уничтожена, за Ненадобностью и Негодностью (НеДОБРО-КАЧЕСТВенностью)…
…и лишь Крайне Ничтожная, но ЛУЧШАЯ Их Часть - Послужит Основой для Следующего Посева…
…Посева Человеческих Зёрен в Иных - Неразумных и Пока Ещё - Бездуховных Мирах Тёмного Хаоса, лишённого Истоков Духовного Бытия…
…ибо – Посев Этот, есть – Основа Жизни Мироздания…
…в Различных Формах…, в Различных Телах…, в Различных Вселенных…
…но, Непременно, Всегда с одним и тем же ЗЕРНОМ, - С ЧЕЛОВЕЧЕСКИМ СОЗНАНИЕМ!..
Пусть это сказано – Образно, Непривычно и Непонятно…
…но лучше ТАК, чем вообще - НИКАК…
